1. Ваш рейтинг подій у світі в 2007 році. Котрі з них Ви вважаєте найбільш важливими для українського суспільства?

Ключовим моментом тут є подальша інтеграція України до решти світу. Це не виключно український феномен. Усі країни, за невеликою кількістю виключень на зразок Північної Кореї чи Бірми, все більше інтегруються до світової глобальної спільноти. Однак в країнах як Україна, котрі перейшли до демократії від тоталітарної системи управління та порівняної їзоляції, що існували до 1991 року, це має особливе значення.  

Інтеграція України до глобальних мереж відбувається щомісяця, щодня, щохвилини. Вона включає все: від розповсюдження Інтернету та участі у нових видах спорту (нещодавно я з насолодою дивився на гру національної збірної України по регбі) до все зростаючої економічної інтеграції. Це один із тих факторів, які роблять життя в Києві таким динамічним та вируючим.

На цьому тлі ясно, що багато світових подій будуть мати все зростаючий вплив на Україну. Номером один, мабуть, є світова фінансова криза, повні наслідки якої наразі ще точно невідомі. Однак ясно те, що вони матимуть значний вплив на Україну. Тому ще більш важливо, щоб українська держава могла ефективно та узгоджено реагувати на те, що відбувається. Це включає як формування ефективного діючого уряду, так і забезпечення продуктивного співробітництва різних гілок політичної системи України. Це також моя відповідь на четверте питання з вашого списку: “Що би ви хотіли побажати українцям цього року?”  Моїм найбільшим побажанням є те, щоб Україна могла краще керувати собою, щоб українські політики могли зріло, професійно та конструктивно реагувати на найбільші виклики, що стоятимуть перед країною у наступні місяці та роки. Це складне завдання, оскільки всюди політики люблять гарно посперечатися, а політик, згодний з усіма, насправді не є справжнім політиком. Однак, коли перед країною стоять настільки значні виклики, як сьогодні, застосовуються особливі правила. Отже, я сподіваюсь, що українські політики різних рівнів зможуть відповісти на цей виклик.

2. Які події в Україні привернули найбільшу увагу за кордоном, зокрема у Вашій країні? На Вашу думку, що змінилося в Україні?

Відповідь на це питання складається з двох частин. По-перше, я вважаю, зростає обізнаність зовнішнього світу, зокрема Великої Британії, про Україну та події, що тут відбуваються.  Зросла кількість подорожуючих в обидві сторони; ми видаємо більше віз; люди подорожують у справах та по освітнім програмам обміну. Отже, профіль України на міжнародній арені весь час підвищується. Друга частина відповіді – це окремі події. Боюся, тут є як гарні, так і погані новини. Протягом кількох днів ближче до кінця року новиною номер один на вебсайті Бі-Бі-Сі був короткий сюжет про бійку членів парламенту України в приміщенні Верховної Ради. Отже, це був сюжет з України, який бачили більшість людей, що цікавляться міжнародними новинами у Великій Британії та в усьому світі. Сподіваюсь, всі ті члени парламенту, що брали участь в бійці, а також ті, що мають на них вплив, усвідомлюють, якої шкоди вони завдають міжнародній репутації України. Це має вплив на всі інші аспекти: від спроможності України залучати внутрішні інвестиції до того, як уряди інших країн оцінюють взяті Україною зобов’язання щодо законодавчих реформ, які потребують затвердження Радою. Я не хочу продовжувати цю тему. Однак це настільки разючий приклад того, як люди, що мають вплив у суспільстві, можуть завдати шкоди репутації цього суспільства, що його неможливо проігнорувати.  

У більш позитивному ключі, я вважаю, що постійний та ретельний прогрес України на шляху до подальшої інтеграції до міжнародних організацій на зразок СОТ, Європейського Союзу та НАТО сприяє підвищенню репутації країни в усьому світі. Значна частина щоденної роботи по сприянню цій інтеграції відбувається в комітетах в Брюсселі, Києві та в інших містах. Ця робота непомітна для більшості людей. Однак це не робить її ані трохи менш важливою. У реальному світі інтеграція відбувається через постійну все зростаючу хвилю контактів між людьми на всіх рівнях, від Президентів та Прем’єр-міністрів до найнижчих посадовців в міністерствах уряду, бізнесменів, туристів та, звичайно, спортсменів.  Справді, я хотів би особливо відмітити гравців футбольних клубів Шахтар (Донецьк), Динамо (Київ) та інших українських команд, за грою яких в європейських чемпіонатах я з задоволенням спостерігаю. Я вражений стандартом гри та високою футбольною культурою, яку вони демонструють у сенсі гри за правилами. Я все ще сподіваюсь, що одна з українських команд отримає у суперники на жеребкуванні Манчестер Юнайтед, однак поки що це не сталося.

3. Що у газеті “День” справило на Вас найсильніше враження?

Я із задоволенням читаю «День», особливо через те, що газета виходить як російською мовою, якою я володів до того, як сюди приїхав, так і українською, яку я вивчаю зараз. Отже протягом останніх шести місяців я регулярно читаю газету, яка є корисним джерелом інформації та коментарів. Насправді, я вважаю, що рівень дискусій та коментарів в українських засобах масової інформації є гарною особливістю країни. Той факт, що ЗМІ тут достатньо вільні, є позитивною характеристикою України порівняно з деякими іншими країнами колишнього Радянського Союзу. Звичайно, це не означає, що засоби масової інформації України можуть спочивати на лаврах – завжди можна зробити більше, чи то у сприянні диверсифікації власності на ЗМІ, чи у подальшому поліпшенні якості та діапазону доступних точок зору, або ж у забезпеченні того, щоб журналістика розслідувань була готовою та спроможною вивчати всі аспекти життя країни. Це включає надання допомоги громадськості у здійсненні демократичного контролю над діями уряду та оппозиції. Життєво важливо, щоб засоби масової інформації в Україні, як і деінде в світі, могли поклавши руку на серце сказати, що їхнім найпершим приорітетом є служіння інтересам суспільства. Інакше завдяки комерційному тиску існуватиме ризик створення телеканалів та газет, які обстоюють інтереси окремих осіб чи політичних груп, замість того, щоб допомагати людям зрозуміти, що відбувається, та наполягати на підвищенні стандартів політичного та економічного життя. У певному сенсі виклики, що стоять перед ЗМІ в Україні, є не менш складними, аніж ті, з якими стикаються політики. Сподіваюсь, журналісти та власники засобів масової інформації зможуть відповісти на ці виклики в інтересах всіх українців.