Виступ Сера Стюарта Елдона на круглому столі Україна-НАТО (08/10/2009)
МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ Київ, Україна
ДОПОВІДАЧ Сер Стюарт Елдон, Постійний представник Великої Британії в НАТО
ЗАХІД Круглий стіл "Відносини НАТО-Україна: яке майбутнє стратегічного партнерства"
ДАТА 12/10/2009
Мені надзвичайно приємно бути в Києві вже вдруге за час мого перебування на теперішній посаді при НАТО. Також моя велика подяка Офісу у зв’язках із НАТО за організацію цього заходу та за запрошення виступити на тему стосунків між НАТО та Україною. Я б хотів зосередитись сьогодні на майбутніх стосунках України з Північноатлантичним Альянсом та на тому, як має розвиватись співробітництво між НАТО й Україною, аби сприяти Україні у досягненні її бажаних цілей.
Дозвольте мені розпочати з наголосу на тому, що Велика Британія цілком та повністю підтримує євроатлантичні прагнення України. З часів Помаранчевої революції Україна досягла значних успіхів у встановленні своїх демократичних цінностей, і це заслуговує на велику повагу. Саме реформи такого типу роблять Україну державою, яка керується демократією та верховенством права. Очевидно, що ці принципи мають вирішальне значення для стабільного та заможного майбутнього.
З самого початку я також хочу наголосити, що НАТО залишається непорушно відданим своїй політиці відкритих дверей. Декларація, прийнята на саміті у Страсбурзі-Кілі, стверджує, що «двері НАТО залишаться відкритими для всіх європейських демократій, які поділяють цінності нашого Альянсу, які бажають та здатні взяти на себе обов’язки та зобов’язання членства, та прийняття яких може зробити внесок до спільної безпеки та стабільності.» Всі країни-члени Альянсу беззастережно погоджуються, що будь-яка суверенна країна має право обирати власний варіант організації безпеки. Ця заява не спрямована проти будь-кого; вона просто є виголошенням фундаментального принципу.
Як всім вам безсумнівно відомо, квітневий саміт НАТО в Бухаресті у 2008 р. відвів Україні дуже особливе місце у стосунках з Північноатлантичним Альянсом. Бухарестський саміт дав Україні разом з Грузією гарантії у здобутті членства в Альянсі. З того часу стосунки між НАТО та Україною набули значного розвитку.
На зустрічі міністрів закордонних справ країн – членів НАТО в грудні 2008 року було започатковано новий процес на сприяння Україні на її шляху до членства. Він включає коригування ролі існуючої комісії Україна – НАТО, яку було засновано після підписання Хартії між Україною та НАТО в 1997 році, та запровадження «річних національних програм».
З того часу Україна працювала над розробкою своєї річної національної програми. Її було остаточно підготовлено та затверджено Президентом Віктором Ющенком 7 серпня цього року. 21 серпня було підписано Декларацію, яка визначає центральне місце Комісії Україна – НАТО у поглибленні політичного діалогу та співробітництва, а також у забезпеченні проведення Україною необхідних реформ.
Всі ці досягнення у сукупності надали Україні дуже привілейоване місце по відношенню до НАТО. Будь-хто, хто обстоює думку, що ця концепція не є найкращою, говорить дурниці. Комісія Україна – НАТО дає Україні полегшений доступ до НАТО на високому рівні. А річна національна програма забезпечує механізм проведення реформ, що необхідні для здобуття членства. По суті, дебати щодо плану дій щодо членства (ПДЧ) для України перейшли у суто теоретичну площину.
Перед наступною зустріччю на рівні міністрів країн-членів НАТО у грудні цього року можуть відбутись певні нові дебати щодо ПДЧ для деяких балканських країн. Але яким би не був результат цих дебатів, важливо пам’ятати, що Україна вже має механізми за багатьма показниками вищі за ПДЧ, які допоможуть вам подолати шлях до членства. Проте безкоштовний сир буває лише у мишоловці. Виконання завдань залежить лише від України. Нагальним є підтримка успіхів у впровадженні необхідних реформ, а ключем до виконання цього є залучення до процесу річної національної програми (РНП).
Річна національна програма – це процес, що базується на виконанні завдань, що допоможе задовольнити потреби України на її шляху до членства. Аби він був насправді дієвим, життєво важливим є ретельний двосторонній процес зносин між Україною та НАТО шляхом політичного діалогу, консультацій та практичного співробітництва.
Перша РНП України складається з п’яти частин: політичні та економічні питання, оборонні та воєнні питання, ресурси, питання безпеки та законодавчі питання. Той факт, що РНП зосереджується на проблемах, ширших, аніж власне оборонні та воєнні питання, може стати сюрпризом для декого. Насправді цього і не має бути. НАТО є набагато більшим, аніж суто військова організація, а його члени мають низку спільних цінностей. Саме тому правильним є те, що перший розділ РНП присвячено політичним та економічним реформам. Якими б не були ваші погляди щодо вступу України до НАТО, я сподіваюсь, ви погодитесь, що реформи, визначені в РНП, самі по собі чогось варті.
Дозвольте мені навести приклад. Преамбула розділу РНП стосовно політичних та економічних питань звучить так: «Україна і надалі проводитиме політику, що спрямована на зміцнення демократії, верховенства права, гарантування прав та свобод людини, слідуючи принципу державного урядування, що базується на розподілі державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, принципі незалежності суддів, поваги до прав національних меншин, неприпустимості дискримінації особи за її політичною, релігійною або етнічною приналежністю.»
Фундаментальні реформи такого плану не повинні розглядатись через призму того, чи має Україна бачити своє майбутнє з НАТО або з Росією. Вони радше мають проводитись задля самих себе. Питання стоїть так: «Якого типу країною хочете ви бачити Україну?» Я сподіваюсь, всі ви погодитесь, що Україна, яка базується на демократії, верховенстві права та розподілі владних повноважень є тією Україною, яка процвітатиме та розвиватиметься у сучасному світі. Саме через цю причину процес РНП є таким важливим для України, і сподіваюсь, саме через це, хто б не переміг на президентських виборах на початку наступного року, цей процес буде й надалі інтенсивно впроваджуватиметься.
Отже Україна сама тримає ключ до одного із запитань, поставлених організаторами сьогоднішнього заходу. «Чи є ймовірність того, що Україна стане членом НАТО в близькому майбутньому?» Відповідь цілком залежить від України. Процес реформ не завжди є легким, але він є необхідним.
Велика Британія надає значну підтримку Україні у сприянні процесу реформування. Цей процес, у свою чергу, забезпечується на двосторонній основі через наше Посольство, через радника з оборонних питань, через програму професійного розвитку, допомогу у реформуванні сектору розвідки, а також через програму спільних зусиль у боротьбі з корупцією. Я сподіваюсь, це створює у вас відчуття того, наскільки Велика Британія віддано підтримує процес реформування. Але ми можемо лише допомагати: Україна сама має пройти скрізь реформи, які є для цього необхідними.
Очевидно, що погляди українців щодо всіх цих питань є ґрунтовними. Отже, мають відбутись дебати, очолювані політичним керівництвом, щодо того, що таке НАТО та що воно означає.
У січні Україну оцінюватимуть за критеріями, які вона сама для себе визначила в РНП, і вона має розробити та втілити в життя нову РНП на 2010 рік. Це являє собою чудову можливість. На той час в Україні буде нова адміністрація, вона матиме досвід розробки та впровадження своєї першої РНП, а також вона матиме результати стратегічного оборонного огляду України. Всі ці чинники мають допомогти при виробленні кращої РНП на наступний рік. Сподіваюсь, так і станеться. Як казав Черчілль, «ставлення – це невеличка річ, яка має велике значення».
